Шановні громадяни! За даними Центру громадського здоров’я в Україні спостерігається ускладнення епідемічної ситуації з захворюваності на дифтерію. За 10 місяців 2019 року зареєстровано 20 випадків. Найбільший спалах захворювання зареєстрований в Закарпатській області – 5 хворих, у Хмельницькій, Луганській, Тернопільській – по 1 випадку, у місті Києві – 2 випадки захворювання. Ще 10 осіб в Закарпатській області є носіями інфекції. Існує реальна загроза розповсюдження цієї інфекції на інших адміністративних територіях. Станом на 1 жовтня в Україні щеплено 59,5 % дітей віком до одного року та 52,3 % дорослого населення від кількості, що передбачена плановою вакцинацією.
Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передавання, що характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок.
Збудником є дифтерійна паличка, яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб; кип’ятіння та 1% розчин сулеми знищують палички через 1 хввилину. Токсин, який виділяє паличка, в зовнішньому середовищі нестійкий, швидко гине при нагріванні (+60о С та вище), дії прямих сонячних променів. Інкубаційний період захворювання – від 3 до 10 днів. Джерело інфекції – хвора людина або носій Corynebacterium diphtheria, яка виділяє токсигенні штами збудника.
Зона ризику – діти та дорослі, які не мають щеплення.
Передаються через: повітря, контакт з хворим, брудні руки, посуд, постільна білизна, предмети,заражені бактеріями.
Симптоми – підвищення температури тіла, біль у горлі при ковтанні, збільшення мигдалин чи лімфатичних вузлів, слабкість, сіро-жовті плівки на мигдалинах, в горлі, задній стінці гортані.
Ускладнення: блокування дихальних шляхів, інфекційно-токсичний шок, пошкодження серцевого м’яза (міокардит), ураження нервової системи, нефрозонефрит, легенева інфекція (дихальна недостатність, або пневмонія).
Наслідки можливого спалаху дифтерії можуть бути дуже серйозні.
За статистикою, серед тисячі інфікованих, помирає від 50 до 100 людей.
Єдиним дієвим механізмом боротьби з дифтерією є вакцинація. Вакцинація дітей проводиться згідно з календарем профілактичних щеплень, а ревакцинація (вакцинація повторно) дорослих, кожні 10 років. Тобто, якщо ви востаннє робили щеплення у 16, то першу ревакцинацію слід зробити в 26 років, другу - у 36 і так далі. Якщо доросла людина або дитина старша 7 років раніше не вакцинувалися від дифтерії і правця, необхідно отримати як мінімум три дози вакцини АДП-М – спочатку перша доза, через місяць – друга, через 6 місяців після другої – третя.
Вакцинація, як і перенесене захворювання, вже через 1-1,5 років не гарантує захист від інфікування та захворювання, але захворювання у правильно щеплених буде протікати набагато легше, ніж у тих, хто не має щеплень. Тому так важливо вчасно проводити як вакцинацію, так і ревакцинацію.
Для попередження розповсюдження захворювання потрібне раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв.
Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії (правця), наявність якого практично ліквідує небезпеку розвитку важких форм дифтерії та веде до зниження захворюваності.
Щеплення проводяться у кабінетах щеплень дільничних поліклінічних закладів (безкоштовно), тобто для проведення щеплень та ревакцинації слід звертатись в кабінети сімейних лікарів, лікарів педіатрів (для дітей).
