У багатьох громадах країни вже працюють фахівці із супроводу ветеранів та ветеранок війни.

Вони допомагають демобілізованим Захисникам та Захисницям розібратися у юридичних нюансах свого нового статусу та отримати передбачену законом підтримку щодо працевлаштування, житла, правової чи медичної допомоги.

Головне завдання фахівців супроводу – стати для ветерана чи ветеранки надійним провідником на шляху повернення у цивільне життя.

Сьогодні в різних областях працюють вже більше 1300 таких фахівців – це перша в Україні масштабна ініціатива, орієнтована на вирішення індивідуальних запитів ветеранів та ветеранок.

Як фахівець супроводу може стати другою після родини опорою для демобілізованого Захисника чи Захисниці, розповідаємо з досвіду співпраці 19-річного ветерана війни Максима Ніколайчука та його фахівчині супроводу Юлії Ілляш з Київщини.

У 18 років пішов добровольцем на фронт: «Я хочу захищати країну зараз»

Максим з дитинства мріяв стати військовим. У вересні 2023 року йому виповнилось 18, а вже у лютому 2024-го юнак із села Бзов Київської області був на бойових позиціях на Луганщині: підписав контракт для проходження військової служби у Збройних Силах України, обрав 3-тю штурмову. Родина була проти, але хлопець стояв на своєму: «Я хочу захищати країну вже зараз, а не чекати мобілізації у 25 років».

Максим Ніколайчук пішов на фронт добровольцем у 18 років. Фото надав Максим

День, коли втратив кінцівку, Максим досі пам’ятає майже по хвилинах.

«Поранення я отримав 2 липня о 3.30 ранку на Луганщині. Якраз по радійці повідомили, що є 300-ий і треба допомогти витягнути. Я вийшов в поле і підірвався на міні. Ліва нога. Машинально, бо багато цьому вчились, наклав турнікет і на одній нозі дострибав до своїх, метрів 100 там було. Побратими мене зустріли, евак ­– і вже о 6 ранку я був прооперований. Втратив стопу та частину гомілки», ­– пригадує ветеран.

Ветеран війни Максим Ніколайчук під час реабілітації. Фото надав Максим

Повернувшись до рідного села після лікування та реабілітації, Максим взявся вирішувати бюрократичні питання щодо свого нового статусу. Звертатись за індивідуальним супроводом для ветеранів хлопець не планував, хоча і знав про таку можливість, але звик покладатись лише на себе.

До управління соціального захисту у селищі Баришівка ветеран приїхав, аби оформити посвідчення особи з інвалідністю. І випадково потрапив не в той кабінет. Так доля звела його з Юлією Ілляш – людиною, яка обрала для себе місію підтримувати ветеранів та ветеранок.

Вирішила направити свої уміння на підтримку ветеранів та ветеранок

Юлія ­– фахівчиня із супроводу ветеранів та ветеранок у Баришівській громаді Київської області. 12 років вона працювала в службі у справах дітей та сім'ї, а коли дізналася, що в громаді набирають тих, хто буде фахово займатися супроводом ветеранів\ветеранок війни та їхніх родин, одразу подала заявку.

«Якщо є люди, завдячуючи мужності яких живу я, живуть мої діти, ми маємо дах над головою, то свій потенціал все-таки маю направити для допомоги їм», – розповідає жінка.

Нині Юлія Ілляш допомагає долати бюрократичні перешкоди та швидше отримати належну підтримку від держави уже 87 мешканцям громади. Працює не лише з ветеранами\ветеранками, а й з родинами загиблих Захисників та Захисниць.

Прийшов за посвідченням –  отримав юристів і варіанти грантів

Коли Юлія вперше побачила у стінах Центру підтримки ветеранів війни Максима, розплакалася: він ровесник її дитини. Молодий ветеран просто шукав, де оформити посвідчення людини з інвалідністю внаслідок війни, але поспілкувавшись з Юлею, зрозумів, що зможе тут отримати підтримку і в інших питаннях.

Ветеран Максим Ніколайчук разом із фахівчинею супроводу ветеранів війни Юлією Ілляш (зліва від Максима) в Центрі зайнятості. Фото: Центр підтримки ветеранів війни Баришівської громади Київської області

Разом розробили початковий план дій: вирішили спершу поставити Максима на облік для отримання житла чи компенсації та вивчити актуальні програми грантової підтримки ветеранів\ветеранок, адже хлопець мріє відкрити власну справу.

«Найбільший наш виклик в історії Максима – це домогтися, аби він отримав свій 1 млн гривень від держави. Йдеться про виплату, передбачену програмою «Контракт 18-24» для добровольців, які вступили на військову службу у віці до 25 років. – пояснює Юлія Ілляш. – Є певні нюанси з процедурою його звільнення з військової частини, і на сьогодні вже два адвокати працюють над справою».

Максим мріє про СТО, Юлія – щоб він вступив у виш

Повз село, де мешкає Максим Ніколайчук проходить траса Київ-Харків, сам він має фах автослюсаря, тож ідея для власного бізнесу готова: відкрити власну автомайстерню.

«Він все вже продумав. У цьому хлопцеві взагалі стільки скільки життєвої енергії, сили ­– він горить мрією про власне СТО. – ділиться Юлія. – Нам треба тільки з усіх сторін його підтримати, аби цей запал не пропав».

Виплата за програмою «Контракт 18-24» дозволить ветерану швидше відкрити автомайстерню, але поки над вирішенням цього питанням працюють юристи, Максим та Юлія вивчають грантові можливості для ветеранів та варіанти здобуття вищої освіти.

«Максим хоче одразу працювати. А я мрію, щоб він ще і вищу освіту здобув, – усміхається службовиця. – Вболіваю за нього, як за свою дитину. Поки ми ще на етапі перемовин щодо вишу, але ось уже будемо їхати в Центр зайнятості, дізнаватися, які у Максима є варіанти отримати допомогу на навчання. Це передбачено законом: військові та демобілізовані особи можуть отримати ваучери на навчання для підвищення своєї конкурентоспроможності на ринку праці».

«Я не Бетмен, щоб робити фантастичні речі, але знаю, де шукати допомогу»

Ветеран Максим та фахівчиня супроводу Юлія знайомі лише пару місяців, але за цей час фахове спілкування зміцнилося щирою дружбою.

«Максим нас (працівників Центру підтримки ветеранів війни – прим. ред.) навіть зі своєю дівчиною познайомив. А я одного разу допомагала ще й подарунок для неї обирати», – тішиться такою довірою ветерана Юлія Ілляш.

Зліва направо: Надія, дівчина Максима, фахівчиня із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Ілляш Юлія, ветеран Максим Ніколайчук а керівниця Баришівського центру підтримки ветеранів війни, Аліна Басенко. Фото надано Центром

Службовиця зізнається: не з кожним ветераном\ветеранкою вдається одразу вибудувати такий довірливий і дружній контакт, як з Максимом.

«Було таке, що один ветеран сказав, що ми – «непотрібна організація», бо не змогли допомогти йому отримати землю. Ну а як? Воєнний стан, це не в наших силах», – розповідає Юлія.

Завдання фахівчині із супроводу – не лише вирішити індивідуальні запити ветерана чи ветеранки, які до неї звертаються, а й до кожного знайти свій підхід, аби подальша комунікація була відвертою і довірливою. В цьому фахівчині дуже допомагає її перша освіта – Юлія дипломована психологиня.

«Коли тільки почала працювати з ветеранами, перший час мені важко було себе стримувати, щоб не плакати. – пригадує фахівчиня. – Зараз уже четвертий місяць моєї роботи. Я вже знаю, як правильно реагувати на найболючіше, як вислухати. Розумію, що я не Бетмен, і не можу робити фантастичні речі, але знаю, де шукати необхідну допомогу,  куди з якими питання телефонувати чи йти. І йду туди разом з ветеранкою чи ветераном».

З чим можуть допомогти фахівці супроводу?

За результатами масштабного опитування у застосунку «Дія», найчастіше Захисники та Захисниці стикаються з такими перешкодами в отриманні належної їм державної допомоги:

? черги та надмірна бюрократія – 29.8% опитаних;

? необхідність збирати довідки з різних установ – 16.1%;

? брак зрозумілої та доступної інформації про послуги – 15.1%;

? відсутність єдиного алгоритму оформлення пільг – 13.1%.

Фахівці із супроводу ветеранів та ветеранок беруть на себе подолання цих перешкод: допомагають зібрати усі необхідні довідки, оформити документи, супроводжують у візитах до держустанов чи в поїздці до шпиталю.

«Інколи супровід потрібен навіть у поході до ЦНАПу. Коли ветеран чи ветеранка після контузії, їм буває важко швидко сприймати інформацію, тим паче розбиратися у якихось паперах.  – каже Юлія Ілляш. – Для цього є ми, фахівці супроводу ветеранів. Ми за них ведемо діалог, коли це необхідно».

На сьогодні фахівці супроводу ветеранів є ще не у всіх громадах, процес відбору та навчання таких спеціалістів постійно триває. До речі, до кінця вересня 2025 року ще можна подати заявку на участь у черговому етапі відбору на посаду фахівця із супроводу через вебплатформу е-Ветеран.

Загалом держава планує підготувати та працевлаштувати до 11 300 фахівців із супроводу в різних містах та селах. Передбачається, що один фахівець чи фахівчиня може одночасно вести до 35 звернень. Одним зверненням вважається опрацювання запитів ветерана чи ветеранки та членів їх родин.

Аби доступ до послуг фахового супроводу мали всі ветерани та ветеранки, незалежно від місця їх проживання, з червня 2025 року Кабмін запровадив принцип «екстериторіальності» у роботі фахівців супроводу ветеранів війни, демобілізованих осіб та їхніх родин.

Це значить, що тепер такі фахівці можуть працювати з ветеранами чи ветеранками віддалено, незалежно від місця проживання чи перебування. Це дозволяє оперативно надавати підтримку ветеранам\ветеранкам, які, наприклад, перебувають у шпиталі чи реабілітаційному центрі.

Як ветерану\ветеранці знайти фахівця супроводу?

Знайти вільних фахівців із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб у конкретному регіоні можна через цифровий простір Ветеран Pro у застосунку «Дія».

Покрокова інструкція, як це зробити:

1. Відкрийте застосунок «Дія».

2. Перейдіть у розділ «Сервіси»→ «Ветеран Pro».

3. Оберіть опцію «Пошук фахівця».

4. Введіть: ПІБ, якщо шукаєте конкретного фахівця, або область та громаду, у якій хочете знайти фахівця та скористатися послугами.

5. Натисніть «Застосувати».

6. Ознайомтеся з переліком доступних фахівців: ПІБ, контактний номер, електронна пошта та установа, де працює фахівець.

Державна програма фахового супроводу ветеранів війни закладає фундамент для всебічної підтримки Захисників\Захисниць та їхніх родин, але завдання суспільства зробити її відчутною скрізь: від організації якісних сервісів до поваги у повсякденному спілкуванні від роботодавців, колег, сусідів.

Інфокампанія «Можливості для ветеранів та ветеранок» реалізовується в межах партнерства Мінветеранів та Програми реінтеграції ветеранів, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.