Тому, хто виріс у рідній сім’ї, важко уявити, що відчуває маленька дитина, яка залишилася без батьків. Майже безпорадна, без підтримки та любові, вона, як пересаджений паросток на палючому сонці, лишається наодинці із складними життєвими проблемами.
Останніми роками пріоритетами державної політики стало виховання дітей-сиріт у родині (усиновлення, опіка, передача на виховання у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї). І це, напевно, дуже добре, адже обездолені діти мають своєрідний шанс відчути смак повноцінного життя, зрости всебічно розвиненими, духовно та морально стійкими.
Захоплюють люди, які, жертвуючи власними інтересами, йдуть на такий крок, зокрема, усиновлюють дітей чи створюють прийомну сім’ю. І що б не говорили заздрісники, мовляв, «вони ж отримують за це гроші» і т.д., їм не зрозуміти, що у серцях цих людей живе справді велике почуття любові до дітей, бажання зробити життя хоча б однієї сироти кращим.
На території Гребінківської громади функціонує 4 прийомні сім’ї, в яких виховується 3 дітей та 2 особи з числа дітей позбавлених батьківського піклування, ще 2 особи після виведення з родини підтримують контакт з прийомними батьками.
Кожна родина, кожна мама і кожна дитина у цих сім’ях – то особлива доля.
Л.С. прийомна мама вже 14 років. Одна її прийомна донька вже досягла повноліття, навчається у виші, інша – школярка. І хоча власних дітей, на жаль, у жінки немає, всю свою любов і ласку вона віддає цим дівчатам. Є в родині взаєморозуміння, а головне - любов, тож і радісно жінці від цього на душі.
У сім’ї З. є власні діти, але безмежна любов до дітей і нескінченна людяність, милосердя покликали їх зробити добру справу для обездолених. Ще дев’ять років тому у них виникло бажання взяти на виховання у родину дітей з притулку. Їх мрія здійснилася – тепер у їхній сім’ї живуть дві сестрички. Батьки вважають, якби кожен взяв у родину прийомну дитину, наш світ став би добрішим.
Родина С. теж мають свого власного сина – школяра, але це не зупинило їх у бажанні зробити кращим життя однієї обездоленої дитини.
15 років створення святкуватиме у серпні прийомна родина Т. Спілкуючись з родиною, її прийомною донькою, важко не помітити щирість їхніх стосунків і почуттів.
Правду кажуть, чужих дітей не буває. Адже, як відомо, вони – наше майбутнє. На жаль, обділені діти, відчуваючи свою неповноцінність і беззахисність, часто зневіряються у справедливості суспільства та сенсі подальшого життя. Тому ми, дорослі, зі свого боку маємо докласти максимум зусиль для того, щоб не допустити втрати віри, любові та надії у дітей, яким не пощастило з біологічними батьками. І такі шляхетні вчинки, які здійснили ці батьки, доводять цю аксіому.
Завдяки щоденній титанічній роботі прийомних батьків зерно, посіяне ними в душу, колись чужої для них дитини, проростає, кожен з нас в такий спосіб може зробити цей світ кращим.
Тож щастя вам, родинного і благополуччя.
