На війні обірвалося життя нашого земляка Олександра Сердюка – 41-річного артиста-вокаліста, який працював у Київському академічному театрі Українського фольклору “Берегиня”, а з квітня 2024 року був мобілізований та вступив до лав Збройних Сил України.
Сьогодні, у День пам’яті Героїв України, він навіки повернувся на рідну землю…
Народився Олександр Сердюк 3 листопада 1982 року у селі Велика Бурімка Чорнобаївського району Черкаської області. Навчався у Гребінківській гімназії.
Обрав собі мирну професію, пов’язану з культурою та мистецтвом, закінчивши у 2004 році Київський Національний Університет культури і мистецтва. Був солістом-вокалістом та співав на сцені Київського академічного театру Українського фольклору «Берегиня».
29 квітня 2024 року був мобілізований та вступив до лав Збройних Сил України. Далі – «військовий театр», воював в одній із найгарячіших точок, отримав поранення.
24 серпня, у День Незалежності України Олександр Сердюк отримав смертельне поранення.
Траурний мітинг за загиблим провів заступник міського голови Валерій Волошин. Зі словами щирих співчуттів до рідних, колег та побратимів звернулися: заступник міського голови Валерій Волошин, заступниця директор Гребінківської гімназії Світлана Чайка, старший офіцер 5-го відділу комплектування Лубенського ТЦК Сергій Куліков. Попрощатися із колегою та вірним товаришем приїхали артисти Київського академічного театру Українського фольклору “Берегиня», викладачі Університету культури та мистецтва, у якому він у свій час навчався.
Усі ми разом помолилися за упокій душі Героя…
А потім, за давньою традицією, актора і захисника Олександра Сердюка, проводжали у останню путь оплесками та із пекучими сльозами на очах…
У пам’яті всіх Олександр Сердюк залишиться доброю, порядною, талановитою, щирою і чесною людиною, люблячим і турботливим, вірним товаришем, який завжди поспішав на допомогу своїм друзям. Він любив родину, цінував дружбу та відносини з бойовими побратимами.
У такі гіркі хвилини дуже важко знайти слова підтримки для рідних та близьких. Неможливо загоїти їхній гіркий біль від втрати рідної й дорогої людини…
