24 листопада – День пам’яті жертв Голодомору, день глибокої скорботи і туги за мільйонами обірваних життів наших співвітчизників. Голодомор, що прокотився трьома потужними хвилями Україною, забрав тисячі й тисячі життів українців, став масштабною національною трагедією, яку підсилили переселення, тюрми, табори.
Правда про ці трагічні сторінки вітчизняної історії, про небачений масштаб злочину проти українського народу довгий час старанно приховувалася. Сьогодні державні інституції відверто заявляють про голодомор як ретельно спланований, свідомий акт геноциду проти української нації.
Ще живі люди, котрі пам’ятають голодомор і можуть розповісти про нього. Ще зберігається шанс засвоїти урок історії не за підручниками, а через безпосередній контакт із живими свідками. Але з кожним днем події голодомору віддаляються в часі, не втрачаючи при цьому свого скорботного і трагічного значення.
Вшанувати пам’ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля наших дітей, які повинні завжди пам’ятати про ті страшні часи.
Розбудовуючи власну державу, ми маємо пам’ятати про кожен наш крок на п’єдестал незалежності, про кожну історичну віху – сумну і радісну, вчитися на помилках, робити все можливе, аби подібне ніколи не повторилося.
Схилімо голови в глибокій жалобі і запалімо свічі пам’яті за тими, хто загинув голодною смертю, став жертвою репресій тоталітарного режиму.
Хай пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
Бажаю, щоб на столі українців завжди був хліб і до хліба, щоб ніколи у наших дітей не бачити голодних очей, щоб дитинство їх було щасливим і ситим, щоб наші люди завжди мали достаток, а держава була могутньою, процвітаючою і з високим рівнем добробуту.
Міський голова В.І. Колісніченко
