Біля рідного будинку В’ячеслава Дроботія зібралися рідні, близькі, друзі, земляки та побратими, щоб провести Героя в його останню земну дорогу.
Довгий час родина жила надією, чекаючи звістки про В’ячеслава. І тепер, коли найріднішого вже не можна було повернути, залишалися лише сльози, молитва і пам’ять.
Живим болем відгукувалася кожна мить прощання. Рідні та близькі стали на коліна, схиливши голови перед пам’яттю В’ячеслава. Так, навколішки, з невимовним болем у серці вони проводжали його від рідного дому до місця останнього спочинку.
Під час траурного мітингу до рідних зі словами щирих співчуттів звернулися заступниця міського голови Леся Радченко, директорка Овсюківської гімназії Ніна Теслімова та представник Лубенського ТЦК.
У спільній молитві присутні просили у Всевишнього вічного спокою для душі Захисника та сил для його родини пережити цю непоправну втрату.
Здавалося, що в ці хвилини завмерло все навколо. Рідна оселя, знайомі вулиці, земля, якою він ходив, — усе прощалося з людиною, яка віддала своє життя за Україну.
Особливо зворушливим і водночас дивовижним моментом стало те, що під час прощання з В’ячеславом біля його рідного дому з’явився лелека. Птах прилетів і сів на дах оселі, ніби на мить зупинився над домом, у якому Героя чекали рідні.
У цій несподіваній появі люди побачили щось символічне. Лелека здавна є уособленням родини, рідного дому, добрих звісток і повернення. І цього дня він ніби став мовчазним свідком останнього прощання В’ячеслава з рідною домівкою та найдорожчими людьми.
Можливо, це просто випадковість, але в такі хвилини хочеться вірити у знаки. Вірити, що душа Героя знайшла спокій, а його рідний дім і родина назавжди залишаться під небесним захистом.
Лелека ще довго залишався на даху, поки люди проводжали В’ячеслава в останню дорогу. А потім здійнявся в небо — туди, де вже немає болю і війни…
В’ячеслав Дроботій повернувся додому назавжди. Не так, як чекали його рідні, не так, як мріяли зустріти. Але повернувся Героєм — у пам’яті своїх близьких, у серцях односельців, у вдячності тих, заради кого він став на захист України.
Його земний шлях завершився, але пам’ять про нього житиме доти, доки звучатиме молитва, доки рідні згадуватимуть його ім’я, доки Україна пам’ятатиме своїх Захисників.
Вічна пам’ять В’ячеславу Дроботію. Низький уклін Герою, який віддав життя за Україну.
